15 Єфективних вправ артикуляційної гімнастики

Діти з тяжкими порушеннями мовлення

Мовлення можна порівняти з візитною карткою людини, адже від того, наскільки чітко, фонетично, лексично, граматично правильно та зрозуміло вона висловлює свої думки, залежить її спілкування з довколишніми, кар`єрний ріст, успішність у житті загалом.

На сучасному етапі розвитку інклюзивної освіти проблема навчання дітей із мовленнєвими порушеннями набуває значної актуальності, про що свідчать численні публікації, дослідження науковців та педагогів- практиків.

Згідно клініко-педагогічної класифікації порушення мовлення ділять на дві групи: порушення усного та писемного мовлення. Порушення усного мовлення, в свою чергу, поділені на підгрупи відповідно до ведучого (первинного) дефекту: дислалія, ринолалія та дизартрія (відхилення у розвитку фонетичного боку мовлення); ринофонія (вада інтонаційно-мелодичного боку мовлення); афонія, дисфонія, фонастенія(вади голосу); брадилалія, тахілалія, заїкання(порушення темпу і ритму мовлення ); а також складні структурно-семантичні відхилення у розвитку мовлення до яких відносять алалію, афазію і складну дислалію.

Порушення писемного мовлення у клінічній класифікації ділять на дві підгрупи. До першої відносять порушення читання – алексію і дислексію, а до другої – порушення письма – аграфію, дисграфію і, останнім часом, у цю групу порушень включають дизорфографію.

Згідно психолого-педагогічній класифікації виокремлюють такі групи порушень мовлення:

• фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушеним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);
• фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;
• лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;
• загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ І, II, III, IV рівня): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).

            Основними причинами мовленнєвих порушень можуть бути:

• наслідування дорослих, які розмовляють неправильно (слід обмежити контактування з ними);
• недостатність сприймання та розрізнення звуків (звернутися до вчителя-логопеда);
• розщеплення губи та / чи піднебіння («заяча губа», «вовча паща»), неправильний прикус, вкорочена під’язикова зв’язка (варто проконсультуватися у лікаря-ортодонта);
• аденоїди, поліпи носової порожнини, викривлення носової перетинки (звернутися до лікаря-отоларинголога);
• несприятливі фактори під час вагітності та пологів (токсичні, наркотичні речовини, алкоголь, антибіотики, токсикоз, асфіксія, черепно-мозкова травма, менінгіт, енцефаліт тощо) (постійний нагляд лікаря-невропатолога);
• недостатність функцій зору, слуху, інтелекту, уваги та пам’яті, рухової та емоційно-вольової сфер (доцільно звернутися до педіатра та психіатра).

За статистикою, один тільки діагноз «загальне недорозвинення мовлення» ставлять у шість разів частіше, ніж 20 років тому. Хоча сучасні малюки здаються майже вундеркіндами, вони розмовляють гірше, ніж їхні батьки та бабусі-дідусі у дитинстві. Особливо це помітно за зміною термінів розвитку мовлення. Раніше вважалося, що в нормі вже в 9-12 місяців дитина має говорити кілька слів, у 1,5 року — складати речення з двох слів, а в 3 роки з’являється зрозуміла оточуючим і різноманітна мова. Зараз ці етапи відбуваються на півроку пізніше. Але і в них не вписується дедалі більше дітей. Порушення у вимові звуків і побудові речень є у 80% дошкільнят, тоді як 40 років тому три чверті дітей говорили чисто.

Кожна четверта дитина не говорить вчасно. Все частіше мовчазні малюки у 2 і 3 роки, замість розповідати, зависають у мультиках втрачають  дорогоцінний час на розвиток мовлення. Фахівці закликають – відкладати телефони і планшети, а із дітками – говорити. Навіть у пів року, якщо немовля не угукає, уже варто прийти до лікаря. Вчасна корекція в маленькому віці виправляє 90% усіх дефектів мови. Відхилення в розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утруднюють спілкування з оточенням, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу.

Зараз в масові школи приходить дедалі більше дітей з тяжкими порушеннями мовлення, яким важко адаптуватися у звичайних класах. І далеко не всі вчителі готові до роботи з ними. Допомога таким дітям повинна бути комплексною і здійснюватися групою фахівців, зокрема невропатологом, логопедом, психологом і педагогом. Ефективність роботи значною мірою визначається вчасністю проведених заходів і вибором оптимального методу й темпу навчання.

         Огляд психолого-педагогічної літератури показав, що в Україні постійно зростає кількість дітей молодшого шкільного віку, у яких діагностуються порушення усного і писемного мовлення, що зумовлюють труднощі в оволодінні ними програмами навчання в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

У зв’язку з цим особливого значення набуває обізнаність вчителя початкових класів із основними видами порушень мовлення у дітей, способами їх діагностики, особливостями формування мисленнєво-пізнавальної діяльності дітей із ПМР, а також його готовність до організації та створення належних освітніх умов для дітей із ПМР, наданні їм елементарної логопедичної допомоги у навчально-виховному процесі ЗНЗ в умовах інклюзивного класу.

Вчителю початкових класів, його асистенту та вихователям, тобто усім педагогічним працівникам, що безпосередньо забезпечують організацію навчально-виховного процесу в інклюзивному просторі, в якому навчаються діти із порушеннями мовленнєвого розвитку, потрібно розумітися на основних теоретико-методологічних аспектах роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби у зв’язку із порушеннями мовленнєвого розвитку  та особливостях організації і надання їм необхідної корекційної допомоги в умовах освітнього процесу.

Порушення інтелектуального розвитку дитини – це не хвороба й не заразний стан.  ПІР може бути різного ступеню, тож діти з цим порушенням можуть досягти різних результатів.  

Порушення інтелектуального розвитку – це первинне порушення, яке не лікується, але від нього виникають наслідки та особливості, які педагог може виправити. Говорячи про ПІР переважно йдеться про ураження головного мозку, через це на основі органічного ураження центральної нервової системи спостерігається явно виражене зниження пізнавальної діяльності.

Рекомендації щодо налагодження навчального процесу дитини з порушеннями інтелектуального розвитку

Щоб проявити потенціал дитини та допомогти йому розкритися, розвивайте творчу активність. 

Щоб навчання проходило продуктивніше, необхідно з самого початку  підгодовувати дитину до розпорядку навчального дня. Пояснити різницю між перервами та заняттями. Розповісти, що відбувається на перерві, що під час неї можна робити. 

Щоб стимулювати учня з інтелектуальними порушеннями до навчання необхідно заохочувати навіть маленькі успіхи, і не оцінювати їх відсутність. 

Щоб сформувати позитивний образ вчителя необхідно дати зрозуміти, що він – це безпечний дорослий, його можна слухати, виконувати інструкції від нього. 

Щоб не допустити помилку не слід робити передчасних висновків, слід дати дитині час, кожен учень має свій темп розвитку і адаптації. Дитині з порушенням інтелекту може знадобитися більше часу для цього. 

І наостанок, вчителю слід працювати не лише з дитиною з ПІР, але провести підготовчу роботу з іншими учнями. Розповісти учням, що прийде новий учень, який має певні порушення, пояснити особливості порушення і як слід себе вести з таким однокласником. 

Останній пункт є не менш важливим, ніж попередні. Часто, коли дитина з порушенням інтелектуального розвитку відчуває дуже позитивний емоційний контакт з вчителем, то він втрачає здатність комунікувати з іншими дітьми. Це спілкування знаходиться поза межами його зони комфорту, тому побудувати дружні стосунки дитини з ПІР та його однокласниками є важливим етапом у процесі всього розвитку особливої дитини.  Ця навичка буде дуже корисною для подальшого самообслуговування люди з ПІР.

Поради вчителю (або його асистенту) для роботи з дитиною з ПІР :

1. Приділити увагу навчанню практичних просторових, кількісних та часових понять. Якщо в якийсь момент ви розумієте, що поняття абстрактне, замініть його або спробуйте пояснити (мовленнєво або за допомогою додаткового візуального матеріалу).

2. Зробіть акцент на вивченні побутових навичок. Самостійне харчування, одягання, гігієна, самоорганізація. Неможливо навчити дитину писати, якщо вона не вміє довго сидіти за столом та концентрувати увагу на навчанні. 

3. Як було зазначено вище, соціальні навички також відіграють важливе місце в житті дитини (людини) з ПІР. Стимулювати до роботи в парі або невеликих групах, організовувати класні заходи, заохочення до спілкування на перерві. 

4. Комунікативні навички є базовими для навчання дитини з порушеннями інтелектуального розвитку. Вміння виконувати задачі та інструкції, здатність розуміти та відповідати на питання різного характеру, розуміння зверненого мовлення – це те з чим слід постійно працювати. 

Зауважимо, що кожна дитини з особливими освітніми потребами зачасту вимагає індивідуального підходу до навчання, а також складання індивідуальної освітньої програми. Тому вище наведені рекомендації слід розглядати та адаптувати під різні дітей та їх можливості. 

Поради логопеда батькам

       Логопедична робота спрямована на розвиток артикуляційної моторики (відповідні вправи, масаж артикуляційних органів), розвиток дихання, голосу, формування правильної звуковимови, інтонації тощо.

Дислалія належить до найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят. Причини її виникнення можуть бути дуже різними, основні з них:

- Порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо. Це призводить до виникнення так званої механічної дислалії. Незалежно від того, у якому віці виявлено ці порушення, необхідно звернутися до стоматолога чи ортодонта, а якщо дитині виповнилося 4 роки, то і до логопеда.

- Наслідування: діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних.

- Недоліки слухового сприймання звуків: це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.

- Негативні біологічні та соціальні чинники. До них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.

- Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до 5 років такі порушенн вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ, які добирає логопед.

Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і знають, які саме звуки не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення звуковимови виправляються самі по собі. “Не хвилюйтеся, виговориться”, — говорять сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений час. Однак порушення закріплюється, і діти, які мають вади звуковимови на момент вступу до школи, одразу потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії.

Діти шкільного віку з дислалією можуть займатися з логопедом індивідуально або на групових заняттях.

Поради з розвитку мовлення дітей

           Мовленнєві проблеми сьогодні стали досить поширеним явищем. У третини обстежених дітей можна виявити мовленнєві вади.

Це явище ускладнюється ще й тим, що деякі мовленнєві вади позначаються на інтелекті дитини. Затримки в розвитку мовлення спричиняють затримку розумового розвитку дитини, обмежують її загальний потенціал.

          Мовленнєві проблеми в подальшому житті дитини спричинюють погану успішність у школі. Внаслідок цього - знижена самооцінка, закомплексованість, неврози.

          Порушення читання та письма негативно впливають на формування особистості дитини. Невдачі при оволодінні читанням та письмом спонукають виникненню та закріпленню таких рис характеру, як невпевненість, тривожність, або ж агресивність, озлобленість, негативізм. Ці афектні реакції і можуть бути наслідком порушень читання та письма, або лише супроводжують ці вади, перебуваючи в загальній структурі нервово-психічних захворювань.

         У заняттях з маленькою дитиною все ж таки більше треба задіювати праву півкулю діяльності, бо слово народжується в образах, почуттях, уяві. Тут треба включати не лише вправи на те, що бачу, а й чую, торкаюсь, відчуваю. Тобто задіювати всі аналізатори: зоровий, тактильний, слуховий, а також відчуття запаху та смаку.

          Батьки повинні знати, що раннє виявлення та корекція різних відхилень в розвитку мовлення дитини з перших місяців життя дозволяє не тільки зкорегувати вже наявні відхилення, але й попередити появу інших, досягти більш вищого розвитку дитини. Грамотно організована рання корекція здатна попередити появу вторинних відхилень в розвитку. Необхідно відстежувати етапи становлення мовленнєвих навичок і своєчасно звертатись до спеціалістів за допомогою, якщо помітили відхилення. Своєчасно надані необхідні дії можуть повернути дитину до повноцінного розвитку та, навпаки, запізнення може стати доленосним.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, які мають дітей з вадами мовлення

          Першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь, вчитель помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

Тому:

- не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;

- не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;

- не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;

- вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;

- намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;

- якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;

- висловлюйтесь чітко і грамотно;

- не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;

- вірте в свої сили і сили своєї дитини.

- завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;

- не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

- організовуйте чіткий режим дня та занять;

- підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;

- виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;

- використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;

- проводьте всією родиною якомога більше часу;

- перетворюйте заняття в гру;

- заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;

- знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.

Вплив розвиваючого масажу

на мовлення дитини

       Мовлення найтіснішим чином пов'язана з іншими сторонами психічного розвитку дитини (Р. Е. Льовіна). Сприйняття, пам'ять, увага, уява, мислення, цілеспрямована поведінка формуються під контролем мовлення (Л.С. Виготській, А.Р. Лурія, А.В. Запорожець і ін.).Тому логопед в своїй роботі використовує найрізноманітніші методи і засоби розвитку інтелектуальних і мовленнєвих можливостей дитини. Одним з таких засобів є розвиваючий масаж.

      Як лікувальний засіб масаж був відомий ще з давніх давен. Його сприятливу дію на організм людини (як місцеву, так і загальну) відзначають багато авторів (А.А. Відлюдків, В.И. Васичкин і ін.). При систематичному проведенні масажу поліпшується функція рецепторів провідних шляхів, посилюються рефлекторні зв'язки кори головного мозку з м'язами і судинами. У рецепторах шкіри і м'язах виникають імпульси, які, досягаючи кори головного мозку, діють тонізуюче на центральну нервову систему, внаслідок чого підвищується її регулююча роль в роботі всіх систем і органів.

      Масаж дозволяє активізувати міжпівкулеву взаємодію, синхронізувати роботу обох півкуль мозку. В.А. Сухомлінській стверджував, що «розум дитини знаходиться на кінчиках його пальців». Дослідження В.М. Бехтерева, А.Н. Леонтьева, А.Р. Лурія, Н.С. Лейтеса, П.К. Анохина довели вплив маніпуляцій пальців рук на функції вищої нервової діяльності, розвиток мовлення . М.М. Кольцовою було доведене, що існує тісний взаємозв'язок між рівнем розвитку тонких рухів пальців рук і розвитком мовлення . Мовленнєва діяльність формується під впливом імпульсів, що поступають від пальців рук. Тренувати їх можна вже з 6-місячного віку. Простий метод — масаж, який полягає в поглажуванні в напрямі від кінчиків пальців до зап'ястя.

      Є такі види розвиваючого масажу: самомасаж обличчя, самомасаж кистей і пальців рук, плантарний масаж (стопи ніг), аурікулярний масаж (масаж вушник раковин).

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ

ФОНЕМАТИЧНОГО СЛУХУ

         Ця система вправ для розвитку фонематичного слуху побудована за принципом від простого до складного. За допомогою ігор ви визначаєте, на якому рівні малюк перестає справлятися із завданнями і починайте розвивати навик фонематичного сприйняття з цього рівня.

Перший рівень - впізнавання немовних звуків. Розрізнення на слух немовних звуків є фундаментом і основою розвитку фонематичного слуху.

1 гра "Вгадай, що звучало". Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати - що це звучало?

2 гра "Шумливі мішечки". Разом з малюком насипте мішечки або у коробочки крупу, ґудзики, скріпки і т.д. Дитина повинна вгадати по звуку мішечка, що у нього всередині.

3 гра "Чарівна паличка". Взявши олівець або палицю будь-якого призначення, постукайте нею по різним предметам в будинку. Чарівна паличка змусить звучати вазу, стіл, стіну, миску ...Потім ускладните завдання - дитина відгадує з закритими очима, який предмет зазвучав.

4 гра "Жмурки". Дитині зав'язують очі і вона рухається у бік дзвінкого дзвіночка, бубна, свистка.

5 гра "Поплескаємо". Дитина повторює ритмічний малюнок ударів. Наприклад - плескаємо 2 рази, пауза, плескаємо 1 раз, пауза, плескаємо 2 рази.

В ускладненому варіанті малюк повторює ритм із закритими очима.

Другий рівень - розрізнення звуків мови по тембру, силі і висоті.

6 гра "Впізнай свій голос". Запишіть на диктофон голоси близьких людей і голос самої дитини. Попросіть його вгадати - хто говорить.

7 гра "Голосно-тихо". Домовтеся, що дитина буде виконувати певні дії, коли ви вимовляєте слова голосно і коли тихо. Є схожий варіант гри - далеко-близько. Ви говорите слово голосно, дитина відповідає - близько. Говоріть слово тихо, дитина відповідає - далеко.

8 гра "Три ведмеді". Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант - дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

Третій рівень - розрізнення схожих за звучанням слів.

9 гра "Слухай і вибирай". Перед дитиною картинки з подібними по звучанню словами (ком, сом, лом). Дорослий називає предмет, а дитина піднімає відповідну картинку.

10 гра "Вірно-невірно". Дорослий показує дитині картинку і називає предмет, замінюючи першу літеру (форота, корота, морота, ворота, порота, хорота). Завдання дитини - хлопнути в долоні, коли він почує правильний варіант вимови.

Четвертий рівень - розрізнення складів.

11 гра "Порахуй". Дорослий пояснює дитині, що є короткі і довгі слова. Промовляємо їх, інтонаційно розділяючи склади. Спільно з дитиною вимовляє слова (та-то, ло-па-та, ба-ле-ри-на), відплескуємо склади. Більш складний варіант - запропонувати дитині самостійно відплескати кількість складів у слові.

12 гра "Що зайве?" Дорослий вимовляє ряди складів па-па-па-ба-па, фа-фа-ва-фа-фа ... Дитина повинна плеснути, коли почує зайвий (інший) склад.

П'ятий рівень - розрізнення звуків.

13 гра "Відгадай, що або хто звучить?" Пояснити дитині, що слова складаються зі звуків. Пограти в звуки. Комарик говорить - зззз, вітер дме - сссс, жук дзижчить - жжжж, тигр ричить - рррр ...

Дорослий вимовляє звук, а дитина відгадує, хто (що) його видає.

14 гра "Впіймай звук". Дорослий вимовляє ряди звуків, а дитина плескає в долоні, коли чує задану фонему.

Шостий рівень - освоєння навичок аналізу та синтезу

15 гра "Скільки звуків". Дорослий називає один, два, три звуку, а дитина на слух визначає і називає їх кількість.

16 гра "Будь уважним". Дорослий промовляє ряди слів, а дитина повинна плеснути, коли почує слово, що починається із заданого звуку. Більш складний варіант - закінчується на заданий звук або містить його в середині.

17 гра "Відгадай слово". Дитині пропонуються слова з пропущеним звуком - потрібно відгадати слово. Наприклад, зі слів втік звук л (.ампа, ми.о, .об, го.).

Приділяючи вдома увагу розвитку фонематичного слуху, ви полегшите дитині процес освоєння правильної звуковимови, а надалі читання та письма.